Методичні рекомендації 1

Методичні рекомендації 2

Методичні рекомендації 3

Методичні рекомендації 4

Методичні рекомендації 5

Методичні рекомендації 6

Рекомендації

щодо підготовки та проведення творчого звіту

Творчий звіт – це комплекс заходів, які відбивають цілісну систему роботи педагога з розв’язування педагогічних, психологічних, соціальних проблем.

Творчий звіт передбачає:

І. Організацію виставки, яка наочно відображає систему роботи вчителя (доповіді, розробки, окремих тем, поурочні плани, авторські зразки дидактичних матеріалів, наочні посібники, таблиці; варіанти індивідуальних програм автора; рисунки, моделі, вироби дітей тощо).

П. Заслуховування доповіді, яка в узагальненому вигляді розкриває суть досвіду роботи автора. Вимоги до доповіді:

1. Заголовок відбиває головну ідею досвіду.

2. Відповідність змісту доповіді її заголовку.

3. Обґрунтування актуальності досвіду ( які проблеми він розв’язує, які протиріччя він усуває).

4. Умови виникнення, становлення досвіду в їхній послідовності та взаємозумовленості.

5. Визначення наукової основи досвіду (наукові теорії, закони, закономірності, принципи навчання й виховання, які реалізує автор).

6. Суть досвіду, його технологія, опис і аналіз специфічних особливостей, теоретичних і методичних знахідок автора. Навести приклади, які б найбільш чітко відображали систему роботи, специфіку досвіду.

7. Аналіз результативності – зміни в навчанні, розвитку, вихованні дітей, стабільність і надійність змін. Виявлені труднощі.

8. Тривалість апробації досвіду.

ІІІ. Відкрите заняття (урок, захід), яке є продовженням усного виступу й демонструє практичну реалізацію основних ідей досвіду.

Вимоги до відкритого заняття:

·        Чітке визначення теми, мети згідно з ідеями досвіду;

·        Ретельний відбір змісту, форм, методів, прийомів роботи з метою акцентування уваги на провідних елементах досвіду;

·        Визначення головного в змісті.

ІУ. Інші заходи (на розсуд того, хто атестується).

Структура методичної розробки

Загальна структура:

1.     Анотація.

2.     Зміст.

3.     Введення.

4.     Основна частина.

5.     Висновок.

6.     Список використаних джерел.

7.      Програми.

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Дніпропетровський обласний центр науково – технічної творчості та інформаційних технологій учнівської молоді»

Методичні рекомендації з питань інтерактивного навчання

2014 рік

         ХХІ століття називають «століттям освіти», «століттям гуманітарного мислення», «століттям творчої особистості».

         Відродження національної школи, підвищення її статусу вимагають піднесення загальної і професійної культури освітян. Перехід до нового якісного стану педагогічної діяльності забезпечує підвищення рівня  і результативності  науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.

         Мета розвитку освіти України, визначена Національною доктриною, «полягає у створенні  умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати та примножувати  цінності національної культури  та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти».

         А тому все актуальнішими стають завдання:

-       забезпечення стратегічно-цільового підходу  до організації навчання  педагогічних кадрів;

-       формування інноваційної культури педагогів, здатних адекватно сприймати інновації й творчо реалізовувати їх у практичній діяльності.

Провідна роль у реалізації визначених завдань належить учителеві, який має працювати нині на рівні сучасних вимог, постійно вдосконалюючись, розвиваючи і збагачуючи  свою професійну компетентність, інноваційну культуру, технологічний потенціал.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:  ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ

Використання інтерактивних технологій можна вважати новою педагогічною модою. Проте – гарною і корисною, оскільки вона викликана неможливостю і небажанням навчати лише через запам’ятовування.

Пошуки способів, методів, прийомів успішного й радісного навчання молодших учнів педагоги ведуть у багатьох напрямках. Наразі існує чимало технологій,  реалізація ЯКИХ передбачає різні форми взаємодії учнів між собою та учнів з учителем.

На жаль, ми часто йдемо не шляхом опанування певної технології, а через використання окремих прийомів, технік, які, безперечно, урізноманітнюють навчальний процес, однак нічого суттєво не змінюють. Разом з тим, зважене і систематичне використання цих прийомів дає змогу вчителю навчати із задоволенням, а учням охоче набувати цілої низки життєво необхідних вмінь: чути одне одного, прислухатися до думки іншого, відстоювати власну позицію, знаходити оптимальне рішення, організувати власну роботу й працювати спільно, допомагати, приймати допомогу, радіти власним успіхам і досягненням інших тощо.

Зважене вживання будь яких прийомів вимагає від нас, насамперед, знання їх змісту і можливостей. Саме тому і створені методичні рекомендації з цього питання.

Слово інтерактив(пер. з англійської іnter— взаємний, асt - діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Інтерактивне навчання - це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Інтерактивні методи навчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найефективніші результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами. Інтерактивне навчання не є зовсім новим,адже подібні підходи застосовувалися здавна, а на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років). Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало разючі результати.

Які сильні сторони  інтерактивних методів навчання?

Насамперед - підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації

За даними  учених учень засвоює матеріал:

під час лекції – 5%;

під час читання - 10%;

під час роботи з відео/аудіо матеріалами — 20%;

під час демонстрації - 30%;

під час дискусії - 50%;

під час практики - 75%;

під час навчання інших чи відразу застосовуючи знання - 90%.

Отже, інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчан­ня, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження. У зв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

 Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критичномислити, приймати продумані рішення.

Незважаючи на те, що ці нові методи навчання знайшли підтримку в учителів, вони запроваджувались у школах без належного методичного забезпечення.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі  - спільну роботу та взаємонавчання всього класу.

Індивідуальні пошуки. Дедукція.

Створюється ситуація, яка потребує від учнів актив­ного пошуку розв'язань. Вчитель дає лише загальні вка­зівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри, завдання, тести. Учні мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння, Метод вимагає високої активності кожного учня, підвищує мотивацію та зацікавлення,  допомагає обрати власний темп навчання.

Інтегровані ігри.

Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо учні збираються вперше. Забезпечують активність участі, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.

Командне вирішення проблем

Учні працюють у невеликих (3-6-особових) командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.

Встановлення засад групової праці.

Вправа виконується на початку теми (курсу). Полягає  в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов'язковими для групи учнів упродовж усього навчання Принципи записують і роздають кожному учасникові.

Доцільно розмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на  рішення групи.

Тренування творчості.

Основними критеріями творчості у пізнавальній  діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети;  створення або конструювання нового продукту. Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи  освіти,  удосконаленням  навчально-виховного процесу в цілому.

Командні рішення

До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких - прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, а не звернення до голосування. Вправи цього типу формують команду, створюють у класі позитивну ат­мосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.

Самооцінювання

Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля. Варто вико­ристовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з однокласниками і кон­сультуватися щодо своєї думки з учителем. В учнів формується мотивація, зацікавленість, відповідаль­ність за власну працю.

Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов’язане із застосуванням навчальних ігор. Можна використовувати на уроках розвивальні ігри, акцен­туючи увагу на розвитку розумових здібностей учнів, зокрема: "Назви узагальнюючим словом", "Четвертий - зайвий", "Знайди істотне", "Проведи аналогію", "Зроби логічний висновок", "Анаграма", "Відгадай, або Знайди омоніми", "Упізнай тварину за описом: відгадай загадку, ребус, шараду", "Розв'яжи логічну задачу", "Знайди помилку",  "Знайди відповіді на тест".

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна відокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально – рольова гра.

Метод ігрової дискусії.

Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибратиоптимальний.  При цьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає змогу учню підійти до істини, під якою розуміють відповідні уявлення людини про зміст явищ реальної дійсності, Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання. Різновидами ігрової дискусії є „мозкова атака", "дискусія круглого столу".

Метод ігрової ситуації.

Цей метод сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується, У зміст ситуації закладено  необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні.

 Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації”, "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції" тощо.

Метод навчально – рольової ділової гри

Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозво­ляє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації учнів. Метод "рольової гри" має такі різновиди: "ігрове про­ектування" та "інсценізація".

Отже, раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

Дослідницька робота є традиційним і завжди новим засобом розвитку пошуково-пізнавальної активності учнів, поглиблення знань, удосконалення умінь і навичок, розширення кругозору, формування  світогляду. У дослідницькій роботі, яка є дійовим пошуковим методом активізації мислення, основу становить співпраця учнів і педагога. Дослідництво допомагає педагогу краще пізнати своїх учнів, розкрити їхню неповторність, різнобічність інтересів та уподобань, спрямовувати їхню професійну орієнтацію.

Технології колективно – групового навчання:

·        Мікрофон,

·        Обговорення проблеми в загальному колі,

·        Незакінчені речення,

·        Мозковий штурм,

·        Навчаючи – учусь,

·        Ажурна пилка,

·        Дерево рішень.

Технології ситуативного моделювання

Імітаційні ігри,

Спрощене судове слухання

Рольова гра.

Технології опрацювання дискусійних питань

Метод ПРЕС,

Займи позицію,

Зміни позицію,

Дискусія,

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.

Позитивні та негативні сторони інтерактивної моделі навчання

Кроки впровадження інтерактивного навчання

Розкрити поняття "інтерактивне навчання" та ознайомити учнів з правилами роботи в групах.

Створити належний, доброзичливий мікроклімат в колективі налаштувати учнів на роботу).

На уроці застосовувати не більше 2 інтерактивних методів.

Завжди продумано, доцільно поєднувати традиційні та нетрадиційні методи навчання.

Переваги інтерактнаного навчання

1. Формування навичок культури спілкування (вміння вести дискусію, обговорення).

2.Вироблення вміння приймати спільні рішення.

3.      Удосконалення вміння робити аналіз, синтез,
висновки та узагальнення.

4.      Формування навичок ораторського мистецтва.
Новітні тенденції гуманізації освіти пов'язані з пошуком і практичним утіленням положення особистісно зорієнтованого навчання. Створення умов для розвитку творчих здібностей учнів, їхнього всебічного гармонійного розвитку вважаються головною метою педагогічної діяльності.

Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей, як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси тощо.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема для того, щоб охопити необхідний матеріал і глибоко його вивчити, учитель повинен старанно планувати свою роботу:

дати завдання учням для попередньої підготовки прочитати, продумати, виконати самостійні  підготовчі завдання;

відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які б дали учням „ключ” до освоєння теми;

під час самих інтерактивних вправ дати учням подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або „граючись” виконали його;

на одному занятті  можна використовувати одну ( максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

дуже важливо проводити  спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентувати увагу і на іншому матеріалі теми;

проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Використання інтерактивної моделі навчання дає вчителю можливість фахового росту, навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе саме новий підхід до навчання та його цілей.

Понад дві тисячі років тому видатний китайський педагог Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію,

Ці три простих твердження  обгрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова видатного педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти,

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок

Коли я передаю знання іншим, я стаю  майстром. Процес навчання – не автоматичне  вкладання  навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти тільки за допомогою активного ( інтерактивного) навчання.

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ В УПРАВЛІННІ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ

Методична робота реалізується на засадах принципу диференціації  у зв’язку з необхідністю раціонального й ефективного  використання форм і методів інтерактивного навчання й виховання.

Зміст методичної роботи визначений  як загальними цілями, так і конкретними завданнями, розробленими методичною радою школи.

Для її проведення передбачені активні форми роботи, які сприяють творчому пошуку, зростанню педагогічної майстерності:

·        науково-практичні семінари;

·        семінари-практикуми;

·        «круглі столи»;

·        ділові ігри;

·        панорами й аукціони педагогічних ідей.

Методична робота  має творчий характер і готує колектив до проведення пошукової, дослідної роботи, у якій беруть участь і вчителі, й учні.

У рамках співпраці  вчителів і адміністрації навчальних закладів відбувається постійне навчання, яке здійснюється як через традиційні форми методичної роботи (педради, предметні тижні виставки, педчитання, конференції, співбесіди, консультації, творчі звіти, атестації), так і нетрадиційні (дні творчих уроків, аукціони методичних ідей, педагогічні консиліуми, малі педради за участю учнів).

Одним з основних завдань, яке стоїть перед сучасним навчальним закладом, є примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації. Це завдання спрямоване на якісне оновлення навчально-виховного процесу, створення можливостей для творчої самореалізації учнів, вияву їхніх талантів та обдарувань.

         Цієї мети можна досягти лише тоді, коли педагогічний колектив у цілому, а не лише окремі вчителі, зрозуміє завдання, які покладає на освітян сучасне життя, вимоги до навчання та виховання  молодого покоління.

         Робота в школі починається з учителя, адже його особистість – це окрема ниточка знань, стосунків, майстерності. Відтак завдання адміністрації школи – побудувати правильну педагогічну «сітку», у якій би професіоналізм педагогів складався в єдине ціле.

На допомогу керівникам освітніх закладів приходить знання прийомів педагогічної техніки, таких як:

*Свобода вибору.Кожен учитель і учень має право вибору з однією важливою умовою – право вибору завжди врівноважується з особистісною відповідальністю за нього.

*Відкритість. Перед учнями треба ставити проблеми, які лежать за межею вивченого, що повинно викликати бажання саморозвитку й прагнення до знань.

*Діяльність. Обов’язковим є вміння застосовувати свої знання на практиці, шукати сферу й умови їх реалізації, доповнювати й розширювати, знаходити нові зв’язки й відповідності, розглядаючи їх у різних моделях і контекстах.

*Зворотний зв’язок. Необхідно постійно контролювати процес навчання та виховання за допомогою розвинених прийомів зворотного зв’язку.

*Ідеальність. Максимальне використання можливостей, знань, інтересів самих учителів і учнів із метою підвищення результативності й зменшення затрат у процесі навчання.

Вивчення активної моделі навчання, що включає інтерактивні технології, розпочинається з теоретичної підготовки вчителя до цієї роботи. Спочатку вчителі пізнають саму сутність  активної моделі навчання, яка є новою формою організації  пізнавальної діяльності  й має конкретно  передбачену мету -  створити комфортні умови навчання та виховання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Над цією проблемою працює кожне методоб’єднання вчителів: створено проблемні, динамічні  творчі групи, які допомагають педагогам.

Робота кожного вчителя   спрямована на досягнення високого рівня  професіоналізму всього колективу. Особлива увага приділяється відкритим урокам, на яких досвідчені майстри своєї справи діляться досвідом із молодими педагогами.

Цей процес ніколи не зупиняється, у ньому завжди повинен бути присутнім принцип дієвості. Його головним механізмом є управлінська діяльність адміністрації, її вміння через співпрацю з учителями створити в школі позитивний психологічний клімат, атмосферу творчості, саморозвитку, співпраці педагогів і учнів.  Особливого підходу вимагає вміння управлінця грамотно провести аналіз уроку, що є епіцентром управлінської діяльності, запорукою творчості вчителя, росту професіоналізму всього колективу, а також:

* інструментом індивідуального  психолого-педагогічного управління;

* можливістю включення вчителя в режим творчості;

* джерелом енергії та педагогічного росту вчителів;

* інструментом мотивації для педагогів;

* ефективним засобом індивідуальної методичної роботи;

* важливим засобом поєднання педагогічної теорії з практикою навчально-виховної роботи;

* основою поширення та узагальнення  передового досвіду;

* ефективним засобом формування й розвитку зв’язків наступності;

* можливістю управління конкретною ділянкою педагогічного процесу;

* активним і безпосереднім способом впливу на кінцеві результати навчально-виховного процесу;

* можливістю пізнання кожного вчителя, що дає змогу формування цілісного педагогічного колективу;

* можливістю конструювання єдності педагогічних позицій, єдиного підходу всіх вчителів до вирішення педагогічних завдань і проблем;

* дієвим засобом розвитку у вчителя здібностей рефлексувати свою працю й поведінку;

* засобом стимулювання самоосвіти педагога, виявлення віри в його успіх;

* інструментом формування спільних цінностей колективу;

* способом вияву поваги й довіри до людини;

* найкращим засобом виховання свідомого ставлення вчителя до роботи;

* важливим способом вияву рівня вихованості педагогічного колективу;

* способом формування авторитету керівника школи  в педагогічному  колективі.

Уміння створити найміцнішу, найпродуктивнішу єдність самоаналізу вчителя з педагогічним аналізом керівника – обов’язковий і невід’ємний елемент культури педагогічної майстерності.

Це набуває особливого значення в інтерактивному навчанні, яке включає в себе не тільки дидактичні ігри, нові форми й методи проведення уроку, а насамперед – нові підходи  до організації взаємодії та взаємин  учителя й учнів. Дуже важливо, щоб кожен член адміністрації ретельно готувався до відвідування уроків, маючи перед собою конкретну мету. Для цього потрібно створювати технологічні картки для аналізу уроку, за якими можна визначити  досягнення й недоліки в роботі вчителя. Такий аналіз дає можливість зробити ґрунтовну оцінку ефективності уроку.

Отже, педагогічна майстерність  -  це результат раціональної організації праці вчителя, систематичного збагачення його знань, умілої організації та згуртування класного колективу.

                              Інтерактивні форми методичної роботи:

З метою ознайомлення вчителів з інтерактивними методиками, вироблення в них позитивного ставлення  до інтерактивних технологій навчання, зацікавлення в їх використанні  варто проводити методичні оперативки,  засідання педради, шкільних методичних   об’єднань, семінари-практикуми із педагогіки і психології у формі тренінгів, ділових ігор із використанням  інтерактивних методик. Такі інтерактивні заняття будуються відповідно до структури інтерактивного уроку, яка відома всім учителям, але не всі готові до її застосування:

1.     Мотивація:

-       Дорослі, як і діти, ефективно вчаться, якщо їх переконати, що це справді їм потрібно або стане в пригоді;

-       Оголошення теми й мети заняття. Дуже важливо, щоб усі учасники  навчального процесу переконалися у важливості заняття;

-       Теоретичні відомості. Це може бути міні-лекція, ознайомлення з теоретичним матеріалом за допомогою роздавального матеріалу, виступ-презентація, бліц-опитування, тестування та ігри.

2.     Інтерактивна вправа – основна частина заняття. Найчастіше – це робота в групах. Проте на методичних заняттях для педагогічних працівників варто намагатися всі елементи заняття проводити за допомогою інтерактивних вправ, щоб ознайомити вчителів із методикою їх проведення. Часто ведучі (директор чи його заступники) вдаються до співпраці зі шкільним психологом.

3.     Презентація результатів роботи. Бажано, щоб кожен член групи брав участь не тільки в обговоренні проблеми, а й у представленні результатів роботи: кожен подає певну частину інформації, використовуючи виготовлену разом наочність: схеми, таблиці, алгоритми, малюнки й т. ін.

4.     Підбиття підсумків. Наприкінці заняття слід повернутися до очікування результатів, оголошених на початку заняття. Чи здійснилися очікування?

ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ  МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДІ

            Під час таких методичних заходів  можна використовувати  різні технології, наприклад, «Очікування», «Сподівання»:

1.    Написати на картках  (вони можуть бути у вигляді різних фігурок, геометричних малюнків) із клейкими папірцями кількома словами свої очікування від заняття.

2.  По черзі наклеїти їх на плакат із заздалегідь намальованим фоном  (пейзажі, небо, море, берег), при цьому озвучуючи свої думки. Доцільно цей плакат вивісити в учительській. Можна користуватися ним, приклеюючи, наприклад, таке побажання: «Адміністрація сподівається, що всі вчителі під час декади ініціативи та творчості проведуть авторські, нестандартні, цікаві уроки для своїх колег».

Ефективною є вправа «Криголам».  Вона передбачає створення умов для ефективної праці, доброзичливу атмосферу. Учасникам пропонують:

-  назвати своє улюблене заняття;

-  квітку, з якою себе асоціюють (квіти можуть бути на слайдах, малюнках, виготовлені з паперу або живі). Коли всі обрали собі квітку, ведучий говорить: «Як бачимо, у цій залі зібралися різноманітні за  формою, кольором, запахом квіти».  За умови правильного підходу їх можна об’єднати в прекрасний букет. Але щоб досягти гармонії в цій композиції, необхідно виробити правила співпраці, взаємодопомоги, якими керуватимуться учасники, працюючи в групах.

Практикуємо  вправи «Мікрофон», «Розумовий штурм».

1.Усім учасникам запропонувати записати на папері слово, з яким асоціюється потрібне поняття.

2.Вибрати ті слова, які збіглися в більшості учасників.

3. Керівник групи має презентувати знання групи з даного поняття.

 «Порожнє крісло»

Цю методику використовуємо, щоб з’ясувати ставлення вчителів до конкретної проблеми. На трьох стільцях прикріплено аркуші паперу, на яких записано різні думки щодо однієї проблеми.

1.  Вам необхідно  обрати думку, яка відповідає вашим поглядам.

2.  Станьте біля обраних вами карток.

3.  У крісла сідають представники кожної групи  по черзі.  Починають дискусію, аргументуючи свою думку. У порожнє крісло може сісти кожен. Право голосу мають лише ті, хто сидить у кріслі.

«Плюси і мінуси»

Аркуш зошита розділити навпіл, зліва поставити «+», а справа «-». Усім пропонують зліва написати епітети, які зазвичай учитель застосовує до учнів, котрі не вивчили матеріалу, не виконують домашнього завдання, тобто негативні характеристики. Справа – позитивні.  Наприклад, зліва записано: лінивий, неохайний, пасивний, недисциплінований,неуважний. А справа -  винахідливий, активний уважний, розумний, працьовитий. Це завдання-тест  допомагає зрозуміти, якого учня ми хочемо бачити перед собою, - це по-перше. А по-друге, які недоліки дітей у даний час перешкоджають нам у нашій роботі.

«Кольорова гама»

         Вправа проводиться на початку та наприкінці заняття. Пропонуємо вчителям обрати колір відповідно  до свого настрою.  У кінці заняття вчителі можуть визначити, як змінився їхній настрій. А ведучий може судити з цього про ефективність проведеного заходу, його емоційний вплив.

         Аналогічні заходи з’являються в практиці роботи шкільних методичних об’єднань. У формі тренінгів проводить засідання психолого-педагогічного семінару «Підготовка вчителів до інноваційної діяльності» шкільний психолог.

         Крім того, здійснюються й інші  методичні заходи, які стали вже традиційними,  використовуючи інноваційні технології, зорієнтовані на особистісну  рефлексію вчителя. Під час таких заходів відбувається  звільнення від стереотипів у педагогічному мисленні, виявляється творчий, пошуковий підхід до педагогічної діяльності вчителів: методична декада; тиждень нестандартних уроків; педагогічна олімпіада; учительський КВК; педагогічний консиліум, методична мозаїка, методичний ринг,  психолого-педагогічний турнір;  творчий звіт, майстер-клас творчий портрет учителя, презентація досвіду; нестандартні форми засідань педагогічної ради.

         Наведемо приклади проведення таких заходів:

❖ Методичний міст – різновид дискусії. Проводиться з метою фомування практичних навичок. Темою, як правило, обирається одна з проблем розвитку, навчання і виховання дітей. Під час проведення методичного мосту вихователі вдосконалюють свої аналітичні вміння. Роль ведучого виконує методист або заступник директора.

❖ Проблемний стіл сприяє розвитку у педагогів  прагнення до самоосвіти, розширення й поглиблення знань. Заздалегідь готуються питання для обговорення, список рекомендованої літератури, комплектуються творчі мікрогрупи, створюється прес-центр, який після закінчення підбиває підсумки, пропонує рекомендації й випускає методичний бюлетень «Досвід. Проблеми. Пропозиції».

❖ Методичні посиденьки – форма методичної роботи, що допомагає створити сприятливий психологічний клімат в колективі педагогів. Пропонуються питання для обговорення, тема оголошується заздалегідь, щоб усі мали можливість підготуватися. Активне обговорення проблеми найчастіше  відбувається в невимушеній атмосфері за чашкою кави.

❖ Методичний ринг проводиться так. Два опоненти заздалегідь готуються до обговорення двох питань. Кожний опонент має групу підтримки. Група аналізу (журі) оцінює рівень захисту кожного погляду на певне питання, потім усі разом підбивають «підсумки». Щоб зняти психологічну напругу, слід заздалегідь продумати, чим заповнити паузу (педагогічні ситуації, ігрові завдання тощо).

До цієї ж форми роботи можна віднести і «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Слабкий ланцюжок» тощо. Такі заходи проводяться за традиційним сценарієм.

❖ Педагогічні турніри. Розпочинати підготовку до проведення цієї форми методичної роботи потрібно за місяць. Обираються ведучий та журі. Учасникам повідомляють домашнє завдання. Потім обирають капітанів та опрацьовують літературу з теми турніру, обмірковують виконання домашнього завдання. Окрім того, передбачається низка запитань, ситуацій, завдань, невідомих команді, які треба буде розв'язати в ході турніру (на відміну від КВК, що проводяться за одним сценарієм).

❖ Диспути – усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. Як інтерактивна форма роботи це можуть бути зіткнення ідей, думок, точок зору, дебати після доповіді. Як правило, опоненти визначаються заздалегідь.

❖ Дискусія – колективне обговорення якогось складного питання. Заздалегідь готується література відповідно до теми, оформлюється приміщення, учасники ознайомлюються з темою.  Під час підготовки можуть бути створені творчі групи, які пропонують свою програму, позицію. Наприкінці дискусії формулюється єдине колективне розв'язання проблеми або рекомендації.

Питань має бути не більше п'яти. Щоб вичерпати найголовнішу проблему дискусії, формулювати її слід так, щоб була можливість висловити різні погляди на неї. При цьому дуже важлива роль ведучого: він повинен уміти ясно й чітко обґрунтовувати вибір теми, що обговорюється, зацікавити аудиторію, примусити її думати.

❖Мозковий штурм сприяє розвитку творчого мислення і в цілому підвищує рівень педмайстерності. Це швидкий, рішучий наступ у грі, мета якого – групове розв'язання проблеми. Цю форму зручно використовувати під час обговорення складних проблем. Першочерговим завданням групи є пошук нових альтернативних варіантів розв'язання проблемної ситуації.

❖ «Круглий стіл» визнаний науковцями як одна з ефективних інтерактивних форм навчання дорослих. Розрізняють міждисциплінарний «круглий стіл» та навчальні зустрічі за «круглим столом». Під час першого на обговорення виноситься тема, яку треба розглянути різнобічно: з погляду психології, педагогіки, лінгводидактики тощо.

У такому засіданні беруть участь різні фахівці. Слухачам заздалегідь пропонують теми повідомлень, що їх коментуватимуть запрошені фахівці; передбачається активна участь педагогів в обговоренні проблеми. На навчальні зустрічі за «круглим столом» виноситься тема, яка хвилює слухачів або яку слід розглянути ґрунтовніше. Запитання до запрошених формулюються заздалегідь. Обговорення, як правило, йде без активної участі слухачів.

❖ Семінар – найпоширеніша форма підвищення кваліфікації педагогів. Мета – вдосконалення теоретичної і практичної підготовки педагогів відповідно до сучасних наукових досягнень у галузі позашкільної освіти.

❖Тренінг – форма методичної роботи, спрямована на здобуття знань, умінь, навичок, корекцію установок для успішного розв'язання навчально-виховних завдань. Під час тренінгу вдосконалюються вміння виступати перед аудиторією, вести ділову розмову, правильно поводитись у конфліктних ситуаціях.

❖ Педагогічний аукціон спрямований на активний обмін новими ідеями, думками, педагогічними знахідками; їх захист або пропаганду. На аукціоні доцільно презентувати ідею чи проблему, що найбільше хвилює педагогів і щодо якої існує багато різних думок.

❖ Банк ідей – колективне проектування нових ідей для розв'язання практичних проблем, які не можна розв'язати в традиційний спосіб.

❖ Бюро педагогічних знахідок покликане дати педагогам інформацію про кращі здобутки  у галузі освіти.

❖ Вікторина – пізнавальна гра, що складається із запитань та відповідей. Підвищує загальноосвітній рівень педагогів.

❖ Синтез думок – пошук і виявлення оригінальних рішень з теоретичних та практичних питань.

❖ КВК проводиться з метою виявлення та збагачення знань педагогів з окремих педагогічних проблем.

❖Клуб «Що? Де? Коли?» має на меті розширення знань з будь-якої педагогічної проблеми і формування навичок усного виступу.

         У їх основі лежать ділові ігри, які значно активізують пізнавальну діяльність учителів, оскільки вимагають від них певної теоретичної підготовки, уміння застосовувати теоретичні знання  на практиці. Проведення нестандартних форм методичної роботи сприяє підвищенню фахової майстерності, стимулює до самоосвіти, дає можливість поєднувати індивідуальні та групові форми роботи, виявляти загальну ерудицію вчителів.

         Для того щоб обрати правильну інтерактивну форму методичного заходу, враховуємо мету й завдання кожного з них.

1.       Теоретичний семінар

Мета: підвищення теоретичного рівня професійної підготовки вчителя.

Завдання:  ознайомлення з новими педагогічними ідеями і технологіями, з новими підходами до організації  навчально-виховного процесу; визначення проблем у роботі  педагогічного колективу (проведення теоретичних семінарів).

2.       Методичні оперативні наради

Мета: стимулювання інтересу до проблем теоретичної і практичної педагогіки й психології та готовності  до інноваційної діяльності.

Завдання: своєчасне ознайомлення вчителів із  новітніми досягненнями науки, передового педагогічного досвіду й визначення шляхів їх упровадження.

3.       Тематичні засідання педради

Мета: вироблення колегіальних рішень  із проблем організації та змісту навчально-виховного процесу  в школі.

Завдання: об’єднання зусиль педагогічного колективу  в напрямку підвищення кваліфікації.

4.       Методичні дні

Мета: стимулювання колективу до підвищення професійно-педагогічної майстерності.

Завдання:ознайомлення педагогічного колективу з технологією роботи вчителів школи; створення «скарбнички» внутрішньошкільних методичних знахідок.

5.       Творчий звіт методичних об’єднань

Мета: систематизація матеріалів, накопичення  й узагальнення  передового досвіду педагогічних працівників школи.  Під час звіту кожне методичне об’єднання  представляє методичні та дидактичні матеріали, розроблені вчителями, знайомить зі своїми досягненнями.

6.       Фестивалі педагогічних ідей: калейдоскоп уроків

Мета: знайомство з педагогічними знахідками, творчістю окремих учителів.

Завдання: ознайомити широке коло вчителів  із цікавими педагогічними знахідками; прокласти шлях педагогічному винахідництву та раціоналізаторству, стимулювати розвиток ініціативи й творчості педагогів.

7.       Дискусія.

Мета: залучення слухачів до активного обговорення проблеми; виявлення суперечностей між  життям і наукою;  опанування навичок застосування  теоретичних знань для аналізу дійсності.

8.       Методичний ринг

Мета:  вдосконалення професійних знань педагогів, виявлення загальної ерудиції.

9.       Методичні посиденьки

Мета:  формування правильного розуміння певної педагогічної проблеми;  створення сприятливого  психологічного  клімату в колективі.

10.  Методичний діалог

Мета: обговорення певної проблеми,  вироблення плану стратегічних дій.

11.  Ділова гра

Мета:  вироблення певних професійних навичок, педагогічних технологій.

12. Тренінг

Мета:  вироблення певних професійних навичок і умінь.

13.      Педагогічний КВК

Мета: активізація наявних теоретичних знань, практичних умінь і навичок.

14.      Методичний міст

Мета:  обмін передовим педагогічним досвідом, поширення інноваційних технологій навчання й виховання.

15.      Розумовий штурм

   Мета:  розвиток практичних навичок, творчості, вироблення правильного розуміння  певних  питань  педагогічної теорії і практики.

16.      Наставництво

Безпосереднє навчання  молодого вчителя наставником ( досвідченим учителем).

Мета:  передача знань, досвіду, майстерності.

Завдання: забезпечення неперервного процесу становлення молодого вчителя; забезпечення рівня роботи молодого вчителя; формування мотивації до самовдосконалення в молодого вчителя.

17.  Методична декада

Мета:  стимулювання педагогічного колективу до підвищення професійно-педагогічної майстерності.

18.  Інтелектуальний марафон

Мета: знайомство з педагогічною творчістю окремих учителів, удосконалення  професійних знань педагогів, виявлення загальної ерудиції.

19.  Методичні тижні

Мета: стимулювання педагогічного колективу до підвищення професійно

педагогічної майстерності.

Однією з нестандартних форм методичної роботи є дослідження уфокус-групах

( див. таблицю)

           Фокусні групи – невеликі групи  людей (7 – 8 осіб), яких збирає заступник директора з НВР длядискусії, сфокусованої на одній, чітко окресленій проблемі.

           Мета роботи у фокусній групі може бути контрольно-діагностичною, гносеологічною, критичною чи контрольно-прогностичною.

           Позитивні наслідки  фокусних груп  для дослідження:

·        миттєва інформація;

·        економія часу ( 30 – 40 хв.);

·        можливість відвертої розмови;

·        акумуляція ідей (банк ідей);

·        можливість бачити реакцію;

·        інформація для прогнозування;

·        заохочення учасників до активної самореалізації;

·        навчання учасників уміння  ставити проблему, керувати дискусією;

·        обмін свіжими ідеями;

·        навчання у форматі «рівний – рівному»;

Як зібрати групу:

·        визначте мету її роботи;

·        знайдіть зручне місце для роботи;

·        визначте лідера (керівника) групи заздалегідь;

·        напишіть тему, план дискусії, напрям розмови і регламент;

·        запросіть учасників творчо  ( не в усній формі, а листівкою).

Поради керівникові групи:

·        Створіть затишну товариську атмосферу ( квіти, музика, кава тощо);

·        одразу оголосіть  регламент і порядок роботи;

·        попередьте, що не існує відповідей правильних чи неправильних (цінна будь-яка думка!);

·         попросіть учасників висловлюватися по черзі;

·        забороніть запитувати;

·         попросіть висловлюватися критично ( це стане доброю послугою методистові);

·         запитуйте всіх, демонструючи позитивну реакцію  і щоразу дякуючи;

·        не припиняйте дискусію, доки не висловляться всі;

·        з’ясовуйте «чому», а не «що»;

·        підбадьорюйте додатковими запитаннями;

·        слухайте уважно й тихо;

·         закінчуйте роботу вчасно й дякуйте  кожному за відвертість;

·        склад групи обирається залежно від мети дослідження.

Орієнтовні теми для дослідження у фокусних групах:

·        «Шляхи, форми і методи самоосвіти»;

·        « Методика вивчення науково-методичної літератури»;

·        «Впровадження  результатів самоосвіти у власну практику»;

·        «Як домогтися дисципліни на уроці?»;

·        «Дисципліна – це послух чи  потреба зацікавленої дитини?»;

·        «Нетрадиційний урок. Яким він має бути?»;

·        «Чи потрібна нам система рейтингу?»;

·        «На якому етапі уроку найефективніше використовувати  тестові завдання і якого рівня?»;

·        «Як залучити  пасивних учнів до роботи на уроці?»;

·        «За якими принципами формувати мікрогрупи для дослідження проблеми?»;

·        «Групи «важких» підлітків та методи роботи з ними»;

·        « Як ефективно узгодити вимоги та скоординувати дії  у проблемному 5-му класі?»;

·        «Найпоширеніші  порушення орфоепічних норм на уроках» (мається на увазі  мовлення не лише учнів, а й учителів. До речі, дуже цікава й потрібна тема. Прізвищ називати не варто).

·        «Найпоширеніші порушення орфографічного режиму»;

·        «Як залучити обдарованих учнів до  наукової роботи? Яку роботу слід провести з батьками і хто повинен це зробити?».

Успіх проведення нетрадиційних методичних заходів значною мірою залежить від організації та залученості членів колективу  до підготовки.

      Підготовчий етап розпочнемо не пізніше як за місяць до проведення заходу. Він може складатися з таких кроків:

·        попереднє інформування колективу про тему, мету,  умови завдання та дату  проведення заходу;

·        створення інформаційного куточка. У ньому розміщуються  оголошення, завдання, умови, списки рекомендованої літератури.

                           Виставка матеріалів та необхідної літератури оформляється  в методичному кабінеті.  Підготовка матеріального забезпечення заходу: табличок з назвами команд,  карток із завданнями, відповідних  таблиць, схем, призів.

Велику допомогу в підготовці інтерактивних методичних заходів надають члени методичної ради, психолог.

 Отже, досягти потрібного рівня підготовки педагогів можливо за умов використання сучасних технологій, побудованих на інтерактивних формах роботи, що розвивають творчі й дослідницькі навички. Знання, набуті в досвіді, є власним надбанням людини, і надалі їх легко застосовувати на практиці.

ПЕРЕВАГИ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ З ПЕДАГОГАМИ

Як бачимо, у роботі з педагогами використовуються  різноманітні інтерактивні форми методичної роботи. Слід зазначити, що ігри інтерактивного спрямування дають змогу:

♦ створити умови для активної пізнавальної діяльності кожного педагога;

♦ підвищити рівень мотивації, активності й творчості;

♦ сприяти встановленню відносин співробітництва між колегами;

♦ формувати організаторські здібності та навички спілкування;

♦ виробляти вміння приймати нестандартні рішення; аналізувати й  

    оцінювати свої дії, рівень власної компетентності;

♦ набагато краще запам'ятовувати матеріал.

Такі форми роботи цікаві для педагогів, вони вносять в освітній процес свіжі думки, нові ідеї, сприяють згуртуванню колективу, мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Їхня оригінальність, новизна викликають інтерес, використання ігрових методів допомагає зняти суб'єктивні бар'єри в спілкуванні (побоювання помилитися, прийняти неправильне рішення тощо). Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість інтерактивні форми орієнтовані на запитання і пошук відповіді. Вони охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії. Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.п.     

        Розглянемо основні характеристики, переваги, обмеження, цілі застосування деяких інтерактивних методів навчання (табл. 1).

Таблиця 1

Основні характеристики ІАМН

Як свідчить практика, організація процесу навчання з використанням інтерактивних форми сприяє формуванню стійкого інтересу до навчання, потреб у самоосвіті, саморозвитку. Від рівня професійної компетентності педагога і його  готовності до інтерактивної взаємодії залежить ефективність і результативність реалізації інтерактивної освіти.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета для вчителів «Використання інтерактивних технологій»

1.     Віддаю перевагу таким формам навчальної діяльності:

а)  фронтальним;

б)   індивідуальним;

в)   груповим (кооперативним);

г)   іншим______________________________________________

2.     Практикую роботу в малих групах:

а) часто;

б)  рідко;

в)  не практикую;

г)  інше_________________________________________________________

3.     Не використовую інтерактивні технології, тому що

а) вважаю їх недоцільними під час вивчення даного предмета, теми;

б) традиційні підходи до навчання вважаю єдино правильними;

в) інше_______________________________________________________

4.     Вважаю, що дискусію як елемент уроку можна використовувати:

а) на уроках суспільно-гуманітарного циклу;

б) на уроках будь-якого предмета;

в) практично на всіх уроках, окрім точних наук;

г) інше_______________________________________________________

5.     На мою думку, гуманізації стосунків між учнями сприяє така форма роботи:

а) індивідуальна;

б) фронтальна;

в) групова (кооперативна).

6. Я вважаю, що формуванню в учнів  активної життєвої позиції сприяє така форма роботи:

а) індивідуальна;

б) фронтальна;

в) групова (кооперативна).

7.     На мою думку, інтерактивні форми роботи сприяють розвитку комунікативних здібностей учнів:

а) частково;

б) так;

в) не сприяють;

г) інше_______________________________________________________

8. Заповніть таблицю «Володіння інтерактивними формами, методами, прийомами»

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Ампілогова Л. Інноваційна освітня діяльність – вимога часу // Завуч. – 2003. - №11. с.10-12.

2.     Ампілогова Л. Інтерактивність в навчальному процесі // Завуч. – 2004. - №30.с.23-29.

3.     Аніскіна Н. Методична робота. Інноваційні форми організації // Директор школи. - 2011.- № 19-20. с.45-50

4.     Бауер Т. Інноваційні форми методичної роботи // Школа. – 2011. - №11.с. 10-13.

5.     Герега Т. Інтерактивні методи на уроках // Завуч.—2004.–№ 7.с. 20-22.

6.   Годкевич Л. Інтерактивні технології // За­вуч.- 2004.- № 6.- с. 9-12.

7.    Гришина Т. В.Освітня технологія як об'єкт методичної роботи // Управління школою.—2003.- Вип. 4

8.     Ільченко Н.В.Інтерактивні методи навчання. // Завучу усе для роботи. – 2011. - №7-8.с.32-36.

9.           Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

10.                       Інтерактивненавчання: цільова програма розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів // Завуч.–2003.–№19.с.45-59.

11.                       Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - № 5-6.с.32-39.

12.                        Кучерова Г.М., Ягоднікова В.В. Інтерактивні вправи та ігри . – Х.: Вид. гр. «Основа», 2011. – 142 с.

13.                        Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології.- К., 2000. – 368 с.

14.                       Підгребя Н. Педагогічна рада «Інноваційні технології навчання й виховання як засіб розвитку творчої активності учнів» // Завуч.  - 2008. - №29.с.57-62.

15.                        Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

16.                       Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.с.14-18.

17.                        Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактив­ні технології навчання. –X.: Вид. гр. «Осно­ва», 2004.–80 с.

18.                       Суховерхова Л. Інноваційні форми методичної роботи // Завуч. -2008. - №17-18.с.58-63.

19.                        Темченко О. Впровадження інноваційних підходів для підвищення компетентності педагогів // Завуч. – 2005.- №13.с.32-37.

20.                        Фесенко Ю. Упровадження інтерактивних технологій в організацію роботи з педагогічними кадрами // Завучу все для роботи. – 2009. - №18.с.46-49.

21.                        Черепанова Л. Методична робота з педагогічними кадрами // Управління школою. -2006. - №15.с.39-45.

22.                       Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. - К-, 2002. - 136.