Спільна діяльність педагогів позашкільних навчальних закладів і батьків переслідує мету – дати дітям не тільки відповідні знання, виробити навички їх практичного застосування, а передусім – сприяти формуванню творчої особистості дитини, якомога ширше розкрити можливості більш раннього й плідного гармонійного її розвитку.

Важливим завданням педагогічних колективів є створення у батьків правильного уявлення про позашкільний заклад, показ широкого поля творчої діяльності того чи іншого гуртка,достоїнств і професійних якостей позашкільних педагогів, їх рівень вмінь розвивати творчі здібності дітей.

Доцільно підготувати для цього спеціальні проспекти по кожному гуртку позашкільного закладу, в яких цікаво, в розгорнутому вигляді розповісти про перспективи діяльності гуртків та напрямки їх діяльності, а так же дати поради як готуватися батькам до розвитку інтересів своїх дітей, яку придбати для цього літературу.

Більшість батьків не мають уявлення про те,як допомогти своїм дітям визначити, вибрати ту діяльність, яка найбільш повно,відповідає їхнім природним здібностям і задаткам.

З цією метою позашкільні навчальні заклади на початку навчального року проводять широку пропаганду творчих здобутків дітей, водночас звертаючи увагу батьків на те, як допомагають заняття в гуртках у загальному розвиткові їхніх дітей, значно доповняючи знання, одержані в школі.

Батькам пропонуються спеціальні бесіди на теми:

- розвиток дослідницької роботи дітей, зустрічі з цікавими людьми, випускниками позашкільних навчальних закладів;

- ознайомлення батьків з новими досягненнями в галузі науки, техніки, мистецтва, спорту;

- знайомство із спеціальною педагогічною літературою;

зв’язок гуртка з кафедрами вищих навчальних закладів, з науково-дослідними установами і підприємствами міста;

- поїздки дітей в інші міста і райони;

- творчі звіти дітей перед батьками наприкінці року;

- персональні виставки робіт гуртківців та їхніх батьків.

Така педагогічна робота дає уявлення батькам про нинішню і майбутню діяльність інших дітей у гуртках позашкільного закладу, про корисність і можливості співробітництва з педагогами, про величезні виховні резерви гурткової позашкільної роботи, спрямованої на задоволення і розвиток інтересів і схильності їхніх дітей.

Дуже добре, якщо в дитини в гуртку одразу знайдуться друзі, яких підтримають батьки, з повагою поставляться до них. Діти особливо цінують таку увагу батьків до своїх друзів і до їхньої справи, відчуваючи єдність з дорослими. У таких ситуаціях діти вчаться піклуватися про своїх товаришів, відчувають доброту відносин не на словах, а на ділі.

Це особливо важливо підліткам, коли спостерігається своєрідний «пік» якісних змін особистості, коли дитина природно прагне до самоутвердження, замислюється над своїм «завтра». У цей відповідальний для неї період усе залежить від того, чи зможуть батьки разом з рештою виховних інституцій якомога ближче підійти до дитини, щоб повести в потрібному руслі розвиток її внутрішніх сил.

У педагогіці позашкільних закладів існує кілька прийомів, які дозволяють досягти цієї мети, найважливішими серед яких можна виділити:

- налагодження особистого емоційного контакту з дитиною;

- повага емоційності особистості дитини,звернення до її гідності;

- залучення дітей в усі види діяльності для виявлення їхніх здібностей і якостей характеру;

- створення умов для максимального вдосконалення виявлених здібностей до певного виду діяльності;

- поступове ускладнення і підвищення вимог до особистостей;

- стимулювання самовиховання і допомога в його організації.

Вивчення сімей вихованців допомагав педагогам позашкільних навчальних закладів скласти цілісне уявлення про стосунки між членами родини, її виховні можливості, засоби впливу на дитину, що найчастіше застосовуються батьками. З метою діагностики готовності батьків до виховання дітей і розробки плану спільної з педагогами роботи, було проведене анкетування дорослих членів сімей. Як засвідчили одержані результати, більше ніж п’ятдесят відсотків опитаних батьків вважають, що вони потребують додаткових педагогічних знань.

Користуючись методами вивчення документів, опосередкованого вивчення сім’ї та прямого вивчення сім’ї, методом спостереження було складено «Педагогічний паспорт сім’ї», до якого вносилися особливі відомості про членів конкретної родини. Це допомагало педагогам одержати цілісну характеристику сім’ї, визначити, хто з її членів потребує допомоги і в чому вона має полягати, фіксувати зміни, які відбувалися протягом певного періоду часу.

Отже, цілковита єдність виховних впливів сім’ї і позашкільного закладу на дітей забезпечується узгодженими виховними діями, привчанням дітей постійно розповідати вдома про справи в гуртку, звичкою батьків радитися з керівниками гуртків у разі якихось утруднень, їх здатність відгукуватися на кожну подію в гуртку – чи то перемогу в змаганнях, чи то блискуче розв’язання якогось творчого завдання.

ВИСНОВОК

Головна турбота у всій цій складній педагогічній роботі – зробити все для того, щоб дитина ні в сім’ї, ні в позашкільному навчальному закладі ні на хвилину не залишалася в ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу. Педагоги і батьки в цей складний для дитини період як ніколи повинні бути заодно. Ні педагог, ні батьки не повинні підноситися над дитиною, навпаки, стояти поруч і разом з нею,часом відступаючи нібито вбік, не заважаючи дітям приймати самостійні рішення, стимулюючи їх у цьому. Такими стимулами можуть бути довіра і відповідальність, не завтрашні, а нинішні, захоплюючі перспективи і цілі. Коли це є, у вихованні не існує неможливого. Проте педагоги позашкільних навчальних закладів повинні завжди виходити з реального: надія лише на педагогічну спроможність сім’ї – погана надія. Не менш важливо захоплювати батьків справами закладу, гуртка, піднімаючи таким чином в очах своїх дітей їх людську і ділову репутацію.

Педагог позашкільного закладу є посередником у взаєминах вихованця з сім’єю. Він повинен володіти спеціальними знаннями, щоб і в дітей виховати позитивне ставлення до діяльності їхніх батьків. До речі, цим питанням на громадському, суспільному рівні майже ніхто не займається. У цій делікатній і важливій справі педагог позашкільного закладу має змогу спиратися на особистий досвіт, пояснюючи і розкриваючи дітям характер мотивованих дій у ставленні до своїх батьків. Це значно полегшує спілкування з батьками, допомагає отримати від дітей відверту інформацію про їхні взаємини в сім’ї і правильно зорієнтуватися у виборі педагогічно доцільних форм співробітництва. Пошук засобів і прийомів спільної роботи з сім’єю має особливе значення в методичному забезпеченні гармонійного виховання дитини.

Принципове значення має ідея піднесення педагогічного і особистісного статусу батьків, побутова на цій основі методики формування потрібних установок і потреб батьків у справі всебічного розвитку їхніх дітей, налагодження педагогічного діалогу і духовного контакту.

   Таким чином, стержнем позашкільного педагогічного процесу є взаємодія педагога з дітьми і батьками, ефективність якої забезпечується особливим характером їх стосунків, у яких діти сприймаються не як об’єкт виховного впливу, а як партнери по співтворчості, які разом планують, творять, співпереживають, взаємно збагачуються, взаємодіють.