19 листопада учні 8 – Б класу ЗЗСО № 7 за підтримкою та сприянням Світлани Ілларіоновни Любашенко, керівника гуртка «Краєзнавчий» комунального закладу «Центр дитячої творчості міста Тернівка», організували акцію пам’яті біля меморіалу жертвам голодоморів Тернівки, що розташований на вулиці Куйбишева. Акція почалась із прибирання території навколо пам’ятника. Учні прибрали суху траву, зібрали і винесли сміття, очистили майданчик. Після наведення порядку учні створили живий коридор, і класний керівник, вчитель історії Валентина Дмитріївна Шатохіна, відкрила мітинг, присвячений пам’яті жертв Голодоморів, найстрашніших злочинів в історії людства. Не оминула ця трагедія і невеличкого в минулому села Тернівки, про що свідчать матеріали досліджень місцевих краєзнавців, запис численних свідчень тернівчан, які дивом вижили в умовах політики геноциду українського народу.
Звертаючись до учнів, Світлана Іларіонівна наголосила на важливості для сучасної України історичної пам’яті, яка сприяє моральному зціленню нації, формуванню її духа і твердості. Тема Голодоморів всебічно розкрита українськими письменниками. На рядках із творів Катерини Мотрич, Світлана Іларіонівна зосередила увагу учнів: «...і знову вони йдуть щодня, щоночі мільйони тіней, мільйони очей, крокують небесним чумацьким шляхом і повертаються до мого серця... Ідуть українські Варвари – великомучениці, пригортаючи до грудей немовлят, босоногі Богородиці в домотканих сорочках, пливуть Марії – Оранти, святі Покрови роду нашого, Василі, Івани, Петри, янголи крізь мене летять. Лишають білий крик, білий зойк білих крил, що сходить у мені чорною – пречорною мукою...»
Діти мовчали, в широко розкритих очах хлопців і дівчат щирою сльозою блищало співчуття та осмислення глибини трагедії....
Не менш зворушливим був виступ Миколи Омеляновича Пойманова. Він зупинився на спогадах своїх батьків про ті жахливі часи. Цим людям,1908 та 1913 року народження , випала доля пережити всі три Голодомори в Україні.
В акції пам’яті разом із нами взяв участь відомий у місті краєзнавець Гапчич Федір Федорович. Із перших вуст очевидців він записував їхні свідчення. Люди помирали на вулицях. У живих не вистачало фізичних сил їх ховати, а тому селом їздила підвода, на яку скидали тіла і відвозили у великі вириті ями. Це були загальні поховання, і таких поховань було декілька. Тернівка була пустою: спочатку зникли всі собаки, коти, а потім майже всі люди.
Є така думка, що невинно убієнні голодом діти перетворились у янголів, які нас захищають від біди, негараздів, але при умові, що ми, живі, їх згадуємо, запалюємо свічку пам’яті. Учні заздалегідь виготовили паперових янголів і прикріпили до деревця біля пам’ятника жертвам Голодоморів. Вітер піднімав цих білих янголят на вітах дерев, і здавалось, наче мерехлива дітвора бавилась у своїх рухливих іграх.
Мітинг пам’яті закінчився запаленням свічок і хвилиною мовчання.
Повертаючись назад до школи, учні ділились своїми враженнями. Було зрозуміло, що час витрачено не даремно. Зачепило за душу. Не залишило байдужими. В суботу 23 листопада вони самі, а може, разом із батьками не залишать своє вікно порожнім, запалять свічку пам’яті жертвам геноциду українського народу.
Керівник гуртка «Краєзнавчий» комунального закладу «Центр дитячої творчості міста Тернівка», Світлана Любашенко